Воротар столичної команди «GRIFFIN» поділився з нами порадами про те, як зберігати форму під час карантину і висловив свої побажання футзальній спільності.

 

 

- Юрію, як ви підтримуєте форму під час карантину? Які поради на цей непростий період можете дати футзальній громадськості?
- Зараз нічого не роблю, бо не знаєш коли ця форма знадобиться. Тому краще поки нічого не робити, щоб потім, коли знатимеш на коли та форма знадобиться, підготуватися і вийти на пік. А то зараз будеш готуватися, вийдеш на пік, а карантин ще триватиме. Так що зараз не варто форсувати підготовку. Треба відпочивати. Коли з’явиться якась конкретна інформація, можна потрошку себе готувати. Як казав один наш уже покійний тренер: «Ви сьогодні потерпіть, а завтра наступить суперкомпенсація». Ми програли, сидимо і п’ємо пиво. Хтось каже: «Дивно, що не перемогли. Мала б бути суперкомпенсація». А той каже: «Суперкомпенсація наступить уже завтра». Тому не варто форсувати підготовку, тим паче, що всі розуміють, що ще місяць точно сидітимемо вдома.

 

- Є хтось, для кого ця ситуація на краще, чи для всіх в мінус?
- Напевно, ні для кого не в плюс. Коли треба буде дограти один тур чи фінал чотирьох Кубка, то це вже буде не в радість. Температурний режим буде двадцять з копійками, а в такий час не сильно хочеться в залі перебувати, хочеться на свіже повітря. Ну і всі ці розборки, коли всі в ажіотажі, чекають хто стане чемпіоном – воно якось тримає в інтересі, дає адреналін. А потім пауза в 1,5 місяці і залишається зіграти 1 тур, то тут вже нічого цікавого немає. Сезон безнадійно зібганий. Для будь-якої команди, яка зіграє останній матч і стане чемпіоном, це буде більше пафос, ніж реальна радість.

 

- Ваші побажання футзальній спільноті.
- Бажаю, щоб усе закінчилося. Всі сидять, і я в тому числі, пригнічені. Вже більше тижня з дому не виходиш, все набридло. Хочу ще побажати, щоб поменше приколів у фейсбуці писали. Чесно, перші дні три може комусь і смішно, але коли приколісти більше тижня викладають свої смішні пости, то це вже починає тиснути на психіку, дратувати і напружувати ще більше, ніж ця ситуація є насправді. Мити руки, сидіти вдома і чекати кращих часів. Не уподоблятися бабусям, які ходять по місту без масок, намагаються жити звичним життям далі, і думають, що їх нічого не вхопить. Треба перетерпіти. Головне – залишатися вдома, чекати і терпіти.